А.П.Чехов та Україна

У моїх жилах тече українська кров
А. Чехов

Загальновизнаний класик світової літератури. За професією лікар. Почесний академік Імператорської Академії наук у галузі красного письменства (1900-1902). Один з найвідоміших драматургів світу. 

Його твори перекладені більш ніж на 100 мов. Його п’єси, особливо «Чайка», «Три сестри» і «Вишневий сад», протягом більше ста років ставляться в багатьох театрах світу та України.

Антон Павлович Чехов з’явився на світ 29 січня 1860 року в Таганрозі.

Родина Антона Павловича була звичайної провінційної сім’єю, яка вийшла з кріпацтва і змогла досягти добробуту завдяки наполегливій праці. Батько письменника— Павло Єгорович Чехов (1823–1898) — українець, народжений у селі Вільховатка Полтавської губернії, жив у селі Вовча Балка на Харківщині.

Майбутній письменник з дитинства багато спілкувався і з батьком, і зі своєю бабусею, українкою Єфросинією Шимко, тому у творах А.Чехова так багато українізмів. Українізми в нього з’являються підсвідомо, під впливом походження. Чехов дуже часто думав українською. Тому й писав: «А чому б і не приїхати? Поблукали б і побалакали… Хай хоронять Вас українські Феї… Будьте здоровенькі. Ваш Чехов» (Лист Чехова до Смагіна, 30.І.1892). 

Фахівці добре знають, що в дитячі роки в будинку Чехових в Таганрозі (до речі, їхній будинок – типово українська саманна хата) постійно звучала українська мова. Діти слухали українські пісні та грали в домашніх виставах по-українськи, наприклад, про «Чупруна та Чупруніху». Пізніше письменник навіть відобразив у своїй творчості українські пісенні мотиви – «Не женися на богатiй» – в повісті «Три роки».

Порушуючи закони Російської імперії, Чехов розсилав друзям і знайомим зарубіжні випуски української літератури, заборонені в Росії Емським указом: «Вельмишановний Павло Федорович, надсилаю Вам для бібліотеки трохи книг і, між іншим, три номери львівського журналу «Літературно-науковий вісник». Так як малоросійські журнали, що видаються в Австрії, наскільки мені відомо, не пускаються цензурою в Росію, то доведеться ці три номери тримати в бібліотеці під забороною» (Лист П. Ф. Іорданову). Навіть майбутній перший президент Української республіки М. Грушевський друкував переклади чеховських творів в журналі «Літературно-науковий вісник». Це були сім оповідань у січні 1899 і сім гуморесок в березні 1902. А в 1904 році у Львові був опублікований збірник оповідань «Змори» в перекладі його дружини Марії Грушевської, чиї переклади Чехов цінував нував: «Сердечно дякую за надіслані переклади моїх творів. Будьте люб’язні, напишіть пані М. Грушевській, що, наскільки я розумію, переклади зроблені нею дуже добре, якби я знав її адресу, то поспішив би подякувати її саму» (Лист А.Є. Кримському). 

"Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко,” — писав А. Чехов А. Кримському “ Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий,” — записав А. Чехов після подорожі по Україні. Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху». Знаменита п’єса «Чайка» була задумана А. Чеховим у період його знайомства з актрисою Марією Заньковецькою, яка й стала прототипом головного образу твору Ніни Зарєчної. Антон Чехов вважав її талант «страшною силою». 

Все своє життя Чехов залучав себе до українців, він навіть вказав у перепису населення свою національність як «малорос». Таке самовизначення національності письменником підтверджується у численних листах, де він незмінно називає себе малоросом (або загальновживаним в той час синонімом – «хохлом»). Ніжно люблячи Україну, Чехов не тільки із задоволенням там жив, подорожував і спостерігав народне життя, але й не раз запрошував друзів відпочити з ним в тих місцях. Він часто відвідував Харківську і Полтавську губернії, а у Львові купив твори Шевченка українською мовою. 

Музей А.Чехова в м.Суми

У 1888-1889 роках А.П. Чехов відпочивав у Сумах. Тут він написав оповідання «Неприємність» і «Красуні», а також водевіль «Трагік мимоволі». Свої сумські враження він відобразив в оповіданнях «Іменини», «Нудна історія», в п’єсах «Лісовик» і «Чайка». Там, у Сумах, в 1889 році був похований молодший брат Чехова художник Микола Чехов. Чарівність України вплинула на рішення письменника купити хутір у Полтавській губернії. 

За спогадами і листами Чехова і його родичів, значний інтерес до української культури прищепила письменнику сім’я українських поміщиків потомствених дворян Линтварьових. В їхній садибі в слободі Лука в Сумському повіті Чехов жив разом з родиною влітку 1888 і 1889 років. 

Звідси він вирушав подорожувати по Україні.

Проти ночі з 14-го на 15-е липня 1904 р. Антон Чехов прокинувся й уперше в житті сам попросив послати по лікаря та наказав подати шампанського. Антон Павлович сів і голосно сказав лікареві: «Ich sterbe», після чого повторив російською: «Я помираю». Потім узяв келих, повернув обличчя до дружини, посміхнувся та сказав: «Давно я не пив шампанського…», спокійно спорожнив келих, тихо ліг на лівий бік і незабаром стих назавжди. 

Цікаві факти про А.П.Чехова

• · Мало хто знає, що за освітою Чехов був дипломованим лікарем. 
• · А.П.Чехов визнаний одним з найбільш екранізуючих письменників у всьому світі. 
• · У 1908 році було встановлено перший пам’ятник Чехову — місто Баденвейлер, Німеччина, де письменник і помер. А під час першої світової війни цей пам’ятник був переплавлений на військовому заводі. 
• · Мало хто знає, яким було хобі письменника. Чехов довгий час збирав марки. Його колекція складалася з поштових марок не тільки Росії, але й Німеччини, Греції, США, Англії, Фінляндії, Угорщини, Японії, Австрії, Італії, Швеції, Франції, Бельгії, Швейцарії. 
• · . У 1954 році (на 50-річчя з дня смерті письменника) в честь А.П.Чехова були названі: місто, астероїд, видавництво в Нью-Йорку, кратер на Меркурії, навчальні заклади.